Сергій Гукасов « Думки про Григорія Сковороду »

Пошук по сайту

* * *

До питання про мову на якої писав Сковорода. Якби він писав для прийдешніх поколінь, як Спіноза (а чи писав Спіноза для прийдешніх поколінь або тільки для себе?) те - знав латинь. Але проте, Сковорода писав на барвистій староукраїнській мові. Знав Гр. Сав. кому пише - співрозмовники були перед очима. А товариськість, «двох душ цілування», Сковорода ставив вище всіх інших якостей людського життя. От і писав старчик не багато вчені нудотні трактати, а дотепні діалоги у всіх можливих староукраїнських літературних жанрах (сучасний дослідник Л. Ушкалов довів[1]).

Може бути саме тому, що учителі й попередники Сковороди були оборонцями православ'я, він і писав свої філософські трактати тільки староукраїнською мовою. Хоч Сковорода й затверджував себе «всесвітнім громадянином» але почуття національної гідності при козацькому походженні в нього було

Сковорода був спадкоємцем полемістів часів Унії. Хоч він і чудово знав латинь і в приватному листуванні їй користувався, Сковорода і не мислив порушити традицію своїх вчителів - оборонців православ'я і: писати свої трактати на латині. Створення своїх творів на староукраїнській письмовій мові було природним продовженням цих традицій. Причини дивовижної стійкості Сковороди в своїх переконаннях мають історичне коріння. З часів оборони православ'я 17 століття, коли Україна була частиною Речи Посполитої, було потрібно багато віри і відваги, свідомості своєї правоти, щоб піти проти суспільної і релігійної думки католицької держави укріпленою інститутом єзуїтів, що славилися могутніми полемістами. Скільки ще потрібно часу, щоб нащадки усвідомили велич скоєного українцями за останні століття у відстоюванні своєї культури. А от сучасна інтелігенція втратила відчуття причетності з історією, вірністю традиціям.

 

* * *

Сковорода проганяв нудьгу під час безперестанних осінніх дощів створенням трактатів,«В самом открытіи наместничества Харковскаго, во время непрестанных осенных дощей, прогоняя скуку, написал я сію книжицу в монастыре Сеннянском.»[2]Це те саме що болдинської осіни Пушкіна. Духовно цільна людина, яким він був зосереджувлася на внутрішньому, у непогожі дні проявляючи щиросердечну енергію, і творчу активність, залишаючи гарним теплим дням міркування й споглядання миру природи.

* * *

Вишня, Гоголь, Сковорода – земляки, геніальні диваки-мрійники Полтавського краю. Полтавські характери це цікаво.

Остап Вишня напевно найвідданіший шанувальник Гоголя часто повторював: «Повинні прідті нові українські гоголі» хоча, власне, він і був тим новим Гоголем. Унікальність Вишні і в тому, що він знайшов можливість сміятися в найстрашніші сталінські роки, і навіть після концтаборів не втратив цю здатність.

Пройшло достатньо часу, як закінчилася совдепія, і ось, зараз, перечитуючи і Гоголя і Вишню і Сковороду з їх своєрідним гумором, поетичним словом, бачиш що справа не в часі, а в людях. Люди адже ті, що створювали, учили, перемагали були Великими, всупереч всім часам просто жили і раділи і засмучувались. Побажаємо Україні і Росії не ділити Сковороду та Гоголя, а більше нових, про яких мріяв Остап Вишня.

Вишня напевно дуже усміхався, читаючи Сковороду. На жаль його самі сатиричні трактати «Обсерваторіум» I,II він не знав (знайдено в 70 х. р.р. 20 століття). Єдиний письменник що зважився жартувати в епоху сталінізму - унікальна людина, шкода, не дожив до «Відлиги».

 

* * *

Читаючи книгу отця Іоанна Кронштадського.

Хороший істино православний священик, але образ мислення його обмежений досвідом служителя церкви, поняття про гріх чисто абстрактні, в руслі релігійних переказів, архаїчні, підчерпнуті із старого завіту. Це не означає, що автори старого завіту не знали гріха, але вони писали по живому враженню.

У відмінності від нього Сковорода жив серед людей і життєвий досвід переніс в книги. Описи недоліків що мучать людину у нього не віддають «старою дівою», більше поблажливості до людських слабкостів, і більше, набагато більше, інтелектуальний кругозір. Як говорив Хемінгуей по іншому приводу: Чехов і Кетлін Портер, оповідання досвідченого лікаря і старої діви.

 

* * *

Збіг між висловленням двох душе знавців О. Іоана-Кронштадського й Сковороди «на стражу серця стану».

«Очисти свою прежде горницу, сыщи внутрь себе свет, тогда найдеш и библейным ссором погребенную драхму. Стань на собственной твоей страже с Аввакумом: «На страже моей стану». Слыш ушима! На страже моей, а не чуждей: «Знай себе, довлеет за тебе».[3]

 

* * *

У Слобідській Україні багато видів; відкриваючийся вид із пташиного польоту Ізюмський кряж, з Бабаїв панорама на старий Харків.«Переважно тутешні ріки і річки з правого боку мають гористі береги, покриті лісами; а з лівого боку прілегають роздолля декілько піщані і вгору по пологих узгір'ях до хребтів пахатні поля, а до вершин по обидві сторони річок відкритий степ для сінокосів і скотарства»[4]

Відчуття простору Слобідського українця 18 віку було інше ніж у сучасного жителя Харківщини: 400 тис. населення на сотні кв. км, засіб пересування пішки й візком створювали відчуття безкрайнього простору; людина не відчувала себе лише частиною Європи. Уже в 19 в. із прогресом європейської думки це відчуття зникло; Слобідський край став периферією.

 

* * *

 

Козацькою вдачею Сковороди й пояснюється його непосидючість «нудно на одному місці», «вихор вирвав». «Ныне скитаюся в Изюме. Скоро чаю возвратиться в моя присныя степи, аще где господь благоволит.»[5]. Але емоційність його викладу не від неспокійного характеру, а від веселощів серця людини, що повністю досягло самовираження. Гумор Сковороди Ерн не оцінив: людина далека від Слобідської України він оцінив тільки особу Сковороди, а не його оточення з якого той органічно вийшов.

Сприятливість слобідського побуту в доброзичливому відношенні козацької старшини, попів, і купців. Тому Сковорода за межі слобоідчіни майже не виходив за виключення двох разів, коли провідував своїх учнів Михайла Ковалинського, і Василя Тев`яшова (в Таганрозі), не виїжджав.

 

* * *

Можливо Сковорода вибрав Слобідську Україну тому, що в 18 столітті (та й зараз) не було тут такої житлової скупченості: безкрайні поля, ізюмський гірський кряж, що він поза сумнівом відвідував, часто що гостив в с. Гусінки, під Ізюмом.; горбкувата місцевість, (з улюбленого місця Сковороди с. Бабаї, відкривається панорама на старий Харків) Все це приваблювало козацький характер Сковороди ( см. Яворницького про характер козака).

І потім ще сильні характери місцевих жителів козаків, отут подібність не тільки духовна, але й природна: по походженню. Тягло його до земляків. Це було основне в його розмірковуваннях, його філософія ґрунтується на природних коріннях, це прослизає у всіх трактатах. Краєзнавство ніколи не ставало філософією, а даремно. Воля що розуміється людиною, як право на пересування не ущемляється краєзнавством, якщо ти вибираєш місце проживання сам. Духовні обмеження це не тюремні ґрати.

 

* * *

Цілі і завдання в світогляді гуманітаріїв і Сковороди абсолютно різні.

Освіта для гуманітаріїв це самоціль, добробут народу сам по собі спричинить підвищення етичного розвитку, царство небесне на землі: спочатку нагодувати, і так далі …

У Сковороди веселіє серця - так, в будь-якому майновому стані не залежно від матеріального життя. Правда в умовах особистої свободи, якою користувалися козаки вони її вже мали. Добробуту в основному досягли, маючи в багажі слобідський край, православну віру, відвойовану в полеміках з уніатами і культуру побуту ніхто не заважав подумати про «горнє»..

 

* * *

Деякі мислителі, в схоластичному захваті розумовим процесом часто доходять до маразму відриваються від духовних коріннь своєї Вітчизни. Навіть Лев Толстой не минув цього в свойому «опрощенні» Подібні теорії, самопізнання, як, скажемо, у однойменній книзі Бердяєва і потрібно розглядати як маразм ерудита “що зависокосився”(Сковорода).

Взагалі наочна безпринципність розумового процесу у філософів 19 -20 століття. Можливість плавати без керма і ветрил у філософських просторах думки і до цих пір сприймається, як основа філософії. У философів це логічно витікає з підміни християнства, Христа абстрактними побудовами гуманізму, як те, я мислю - існую. Означає якщо я мислю - це правильно, що б я не мислив. Версія мислення в інтерпретації Бердяєва, який і є кращою ілюстрацією цього. Називаючи себе християнськими філософами підміняють своїми теоріями християнство. Но: «Разумееш имя сіе или скажу: звон сей — Христос. Но, дай бог, чтоб ты знал, что сіе имя значит?»[6]

Для них мислення само цінно незалежно від способу життя своїм думкам остраняє історичний досвід, в даному випадку досвід християнства. Вони розраховують що мають право кроїти християнство по своєму розумінню; святі пророки виступають в цьому світлі, як анахронізм: просто етапи в розвитку думки, а не джерело вічної мудрості.

І якщо на початку століття філософи ще висловлювалися на зрозумілій мові, то спадкоємці скотилися до специфічної термінології позбавленої всього людського, а головне нікому непотрібної. Самоцінність мислення із подібної точки зору робить непотрібною відповідність особистого життя своєї філософії. Філософія, по суті, розчинилася в термінології, відбувається не боротьба думок, а боротьба термінів. У результаті розумовому процесу зробився непотрібний і сам мислитель.. Тепер теорію “виковують“ наукові інститути.[7] Якщо Сковорода писав для друзів, то пан Бердяєв мислив взагалі. Його «Самопізнання» не складається в окрему особу, хоча ще носить її сліди. Це просто прейскурант філософських думок. А Шестов і Лоський відштовхуються від чогось буквально зрозумілого їм в біблії, як те: первородна жертва Аврама, або мучеництво Іова, роблячи з цього філософію. Хто не хоче чути голосу пророків, той і не чутиме. І буде це повторюватися із віку в вік.(Еклезіаст)

 

 



[1] Л. Ушкалов, О. Марченко Нариси з філософії Григорія Сковороди Харків Основа,1993 стор 94 -122

[2] Жена лотова т.2 стор. 32

[3] Беседа 1-я Обсерваториум т.1, стор. 291

[4] Описи Харківського намісництва стор. 29 Київ «Наукова думка» 1991

[5] Лист №110 до С.Курдюмова т.2 стор.404

[6] Блаженным быть легко т.1 стор. 265

[7] Наприклад: Інстітут філософіі ім. Г.Сковороди.

© Сергей Гукасов «Мысли о Гр. Сав. Сковороде» 2006 права защищены

Яндекс.Метрика
Besucherzahler get married with Russian brides
счетчик для сайта