Сергій Гукасов « Думки про Григорія Сковороду »

Пошук по сайту

* * *

Не винаходитимемо сенсу слова інтелігенція. Є критерії, по яких визначається дійсна інтелігентність. Краще пригадаємо, чим же займалися інтелігенти минулого: у всі століття вчителювали, лікували, обороняли Вітчизну, свою Віру. Адже і Христос був по професії лікар, цілитель. Здоров'я нації вимірюється, перш за все, створенням духовних цінностей мислячою частиною суспільства. А коли цілі шари інтелігенції викидають на смітник життя, залишаючи без засобів існування, де тут здоров'я. Якщо держава не сприяє становленню інтелігенції, а навпаки примушує її виживати замість того щоб мислити. Про зацькований вчительський склад чиновництвом від освіти знаю з перших рук. За «перебудову» звільнили вихователів дитячих садів, з школи пішли чоловіки зважаючи на мізерну зарплату, адже до революції це була чоловіча професія. Скорочена армія. А з військового стану відбулася вся література 19 століття. Козаки, воїни, самураї не чужі були високих дум (по Яворницькому).

У «застійні» 60ти рокі поети читали вірші на площах, пісенники-барди мали мільйонні аудиторії (Висоцький, Визбор, Окуджава та др.). Коли нація здорова - вона співає. Інтелігенція створює культуру, яка направляє стимули «простих смертних» не тільки до амбіцій. З «перебудовою» людські інтереси перестали бути в руслі інтелігентності (у це русло не входила торгівля спіднім на базарі).

Знаєте, ліс шумить від вітру, а внизу завжди тиша. Як і вийшло з сільською місцевістю, перебудова мало її торкнулася. Люди на землі щасливіші. Інтелігент адже він не тільки поглинає знання і блищить ерудицією, він проводить духовні цінності: вчителюючи, творить. І це все потрібно повіряти совістю. Мій критицизм відносно міста і виник не від незнання, а навпаки, від знайомств з долями друзів, яких покалічила «перебудова». Навпаки 60е були роки якимсь оазисом для інтелігенції відгородивши її від західної проблематики, тоді і не стояло питання про сільське і міське розділення всі були одному становищі, перед «партією і урядом». Зараз люди не спілкуються вже на кухні у дусі 60х.: занадто перенапружений темп життя у гонитві за хлібом насущнимі, розшароване суспільство. Тепер, коли «кухня 60х» перенеслася на форуми в Інтернеті, можна побачити, що «перебудовна» інтелігенція зовсім потухнула - у дискусіях бере участь в основному молодь.

А ось про розчинення інтелігента в масі міста це добре сказано. Коли вас несе загальний потік вибратися важко.

Всі ці думки не від хіпі; у нас був у вісімнадцятому столітті мудрець що проголошував основою життя «веселіє серця», це – мандрований старчик Григорій Савіч Сковорода.

На даний момент ми втратили відчуття цілісності свого миру. Часи коли Україна в 18 столітті не була периферією в світі, а сіло глухою діркою, з якої прагнули в столиці давно минули. Хто з сучасних філософів як Сковорода: із столиці прагне на периферію сіяти розумне, добре, вічне. Христове «повернися в свій дім» - адже це ще і можна розуміти буквально. Поза сумнівом, є справжня інтелігенція в місті, але це швидше всупереч, а не завдяки. Ніщо в міській метушні не сприяє спогляданню і роздумам.

 

* * *

Ми робимо різницю між своїм внутрішнім миром і внутрішньою суттю речей. Сковорода ототожнює ці пізнання вважаючи людину частиною природи яка підкоряється законам - одна у мільйонах.

За часів Гр. Сав. ще не «відкрили» психологічний мир людини, як об'єктивну реальність, Сковорода вважав його за «нудьгу; і мукою».

«Ах ты, тоска проклята! О докучлива печаль!

Грызеш мене измлада , как моль платья , как ржа сталь.

Ах ты, скука, ах ты, мука, люта мука!

Где ли пойду, все с тобою везде всякій час.

Ты , как рыба с водою, всегда возле нас.

Ах ты, скука! ах ты, мука, люта мука!...

Прочь ты, скука, прочь ты, мука с дымом, с чадом !»[1]

Шкода, що «нудьгу й муку» по його словам, тобто свої особисті переживання, Сковорода не вважав гідні філософської творчості, вважаючи їх негативними емоціями що їдуть врозріз із його світоглядом. Інакше він збагатив би нас своїм миром, як він це зробив з філософським світоглядом. В 18 столітті індивідуальні рухи душі ще не були відкриті Достоєвським і закріплені в образи. На щастя, емоційними рисами характеру Гр. Сав. ми можемо насолодитися в листах до Михайла, у них даний портрет Сковороди людини й учителя.

 

* * *

Самопізнання - це прагнення знайти відповіді на питання що цікавлять «особисто мене». Мислення про відвернені закони - це наукове пізнання; самопізнання не слід плутати з азартом ученого. Із цієї точки зіру навіть Бердяєв ішов по правильному шляху, хоча, спирався на довільні знання у філософії (з миру по нитці), і не шукав коріння у своєму народі, часу, історії. Проте, він виявився тим містком завдяки якому європейські філософи другого покоління 20 століття після Ніцше й Фрейда теж звернулися до особистості, переборовши гегельянство, це - Сартр, Камю.

У цьому світлі можна розглядати пошуки Гоголя й Толстого; хоча й наївний, філософський досвід цих великих письменників дав нам відбиття настроїв інтелігенції того часу, завершених Чеховим.

Це спонукає нас звернутися до людини. Маючи традицію Сковороди, мислитель початку 20-го століття – Володимир Ерн, повернувся до пізнання людського духу.

 

* * *

По схильності мислення філософи діляться на схоластів і педагогов- просвітителів, тобто - «холодних», тобто замктнутих на світових проблемах і «теплих», тобто з душею, тих, що шукають істину в людських проблемах, що без вчительського підходу неможливе. Бо ї вчитель повинен володіти цілісним поглядом на світ, щоб учити інших, інакше він нічому не навчить.

Сковорода не прислухався до своєї людської природи, і в основі його учення було «пізнай себе». «Друг. Если хощем измерить небо, землю и моря, должны, во-первых, измерить самих себе с Павлом собственною нашею мерою. А если нашея, внутрь нас, меры не сыщем, то чемь измерить можем? А не измерив себе прежде, что пользы знать меру в протчіих тварях? Да и можно ли? Может ли слеп в доме своем быть прозорливым на рынке? Может ли сыскать меру, не уразумев, что ли то есть мера? Может ли мерить, не видя земли? Может ли видеть, не видя головы ея? Может ли усмотреть голову и силу ея, не сыскав и не уразумев своея в самом себе?»[2]

Не знайди Сковорода форму викладу своїх думок, щиросердечного зв'язку зі своїми сучасниками, він став би ще одним ученим схоластом. Навіть у його вчителя Еразма Ротердамського читають тільки «Похвалу дурості» і «Розмови запросто», а хто там пам'ятає його об`ємні схолії на тему Біблії й антиків. Можливо, форма навіть найважливіша чім зміст, так близькі, навіть не мудрі, думки доходять краще. Інакше ніхто не слухав би «беззубих бабів що розносять по углах»(Висоцькій).

На жаль філософи «срібного віку» (початку 20 століття) не володіли вчительським хистом, їх учення розпилялися по темах; що є, швидше, матеріал для охочих поповнити свою ерудцию, чим відповіді на питання які мучать людство. Егоїзм і учительство несумісні.

Цікаво, що там, де філософ відволікався від схоластичних настроїв і звертався до людей: він мав повний успіх. Той же Ерн в “Сковороді”, і своєї боротьбі проти прагматизму виявився потрібним, останнє просто забуте.

* * *

Кому потрібна чиста істина?! Важливо знайти близьку за духом людину - учителя, не втратитися в море ідей. Східні мудреці це знали, створюючи школи, набираючи в них учнів, де ідеї перепліталися із прихильністю учнів своєму вчителеві. Ідеї безмежні: учень повинен почувати впевненість у правильності обраного шляху. Перефразовуючи Аристотеля: «істина - друг, але Платон дорожче».

Що трапилося з мислителями 19 -20 століття, шукачами абсолютної істини, нам відомо: зламані бентежні долі, які чомусь беруть за еталон філософського життя. І навпаки: «Признаюся тобі в моїй до тебе прихильності: я тебе любив би, навіть якщо б ти зовсім був неписьменним, любив би саме за ясність твоєї душі і за твоє прагнення до всього чесного, — не говорячи уже про все інше, любив би тебе, хоча б ти був зовсім неосвіченим і простим»[3] писав Григорій Савич другу і учню Михайлу.

Всі прояви людського більш цікаві, ніж будь-які ідеальні теоретичні побудови. Так у багатьох письменників щоденники й автобіографії читаються частіше їхніх створінь. Яскраві приклади: Паустовський, Кафка або навіть Анаіс Нін. Дивна сліпота європейської філософії в розумінні особистого мотиву, у кожному навчанні якась розпачлива самотність філософа, що не сподівається на взаєморозуміння; починаючи зі Спінози - філософія нікуди.

Щиросердечні люди йшли у святі. Цікаве презирство до «філософишок» у народі: адже не даремно ж Гр. Сав. так їх називав у трактатах звернених насамперед до його земляків.

Якщо погляди письменника, філософа, особливо філософа, розходяться з його життям, не знаходять втілення в його життєвих вчинках, то навряд чи це заслуговує на ін­тереса, краще почитати цікаву біографію.

 

* * *

Сковорода поступив своєрідно з властивою йому нудьгою й мукою зробивши предметом своїх переживань, своїм способом життя тільки горні думки, що здобули форми національної культури. Родом занять, подорожуючи по Слобідському краю, читанням книг, і особливо Біблії, перетворивши проблеми людського духу в особові. Особливості своїх переживань він перетворював у думці про благо, джерело повчального підшукував у своєму житті, (історії з попом і мишами, балакучим сусідом). «Даремно ти чекаєш від мене сьогодні чого-небудь іншого, крім дрібничок. По-перше, я зайнятий, і потім — немає відповідного настрою. До того ж, коли я це пишу, один балакун меле мені на вухо всякі нісенітниці, незважаючи на моє обурення і мою зайнятість, і нема Аполлона, який би мене від нього захистив, як він захистив Горація». [4]

Звичайно не кожному дана така цілісність характеру.

20 століття стало більш уважне до щиросердечних переживань слабкої людини, «жебрака духом». Але Кафка одне, а Сковорода інше. Є тисячі способів пізнання й щораз, що відбулася особистість, це викликає радість. Та сама істина відроджується в розумах великих людей Аристотель - Епикур - Сковорода: про сміх, веселіє серця.

 

 

 



[1] Сад божественных песней, Песнь19 т.1 стор. 77

[2] Наркіссс т.1 стор. 157

[3] Лист до М.Ковалинського №5 т.2 стор. 226

[4] Лист до Ф. Жебокрицкого №96 т. 2 стор. 386

 

© Сергей Гукасов «Мысли о Гр. Сав. Сковороде» 2006 права защищены

Яндекс.Метрика
Besucherzahler get married with Russian brides
счетчик для сайта