Сергій Гукасов « Думки про Григорія Сковороду »

Пошук по сайту

* * *

Народна мудрість не тільки невичерпне джерело філософії, це ще й своєрідний фільтр що відбирає з надуманого, часом, надто гарячими головами філософів схильних захоплюватися тими або іншими ідеями. «Столько у нас славных и почтенных любомудрцев! Все сіи суть си́рины. Они-то соблазняют в жизни сей пловущих стариков и молодцов».[1] А професіонали від філософії, чим норовістійше поводиться філософ, тим більше мліють, підносячи це в геніальність. Та або інша риса характеру і є спонукальною причиною для міркування філософа що підсвідомо формує його погляди.

Народному погляду на життя далекий песимізм, розпач, апокаліптичне бачення світу. Це не виключає драматичних і трагічних мотивів у фольклорі, але тільки в порядку катарсису. А такому народу як козаки, властиве практичне цілісне бачення людини, як частини природи. Козак це не тільки воїн-лицар. Козак це, людина що глибоко почуває, що стоїть сам на сам перед питаннями буття й смерті, самітності, що почуває глибокий зв'язок з навколишньою його природою (це по Яворницькому).

Настроїв немає в народній мудрості. Загальний погляд на речі виключає приреченість. І рідкий філософ сполучає в собі риси народної совісті й геніальність мислення, яким був Сковорода. Індивідуалізм у філософії, на відміну від становлення індивідові в літературі зіграв дурний жарт із багатьма мислителями.

Традиції давньоруської мудрості, коли автор розчиняється в літописах, в анонімності, трактуючи історію, загублені з демократичноюнівеляцією. Демократизм ідей почавши з індивідуальності мислення привів до повного нівелювання філософії розчинився в абстрактних поняттях і термінах.

У наш час оригінальність мислення у філософії, як науці, неможлива тому що кожне «нове» слово є переспівом «декартов», побудовами термінів. Стати оригінальним, знайти своє я можна тільки сумлінним підходом до свого народу, намагаючись зрозуміти його суть і мети.

Такі мислителі як Платон це усього лише джерело в пізнанні, а «обкатують» філософію мудрістю кожного народу окремо. Генії що відірвалися від народної мудрості збіглі в мир ідей розробляють лише схоластичні прийоми. Вони лише методології в пізнанні народом своєї суті. Живі погляди носять риси й характер народу. Як не намагався, скажемо, Ж.П.Сартр, але його екзистенціалізм носить риси характеру, підхід до буття й спілкування з людьми звичайного француза.

Повернути людину до спілкування з життям, це задача сучасних мислителів.

 

* * *

Звертання до козака із закликом «пізнай себе» було чисто риторичне, беручи до уваги любов того до роздумів. Це було скоріше акцентування уваги його до цінності таких роздумів, схвалення й підтвердження їхньої значимості для життя. Не потрібно плутати з іншим поняттям - «невидимого миру», що є оригінальним і новим для козака 18 в. Цікаво недовірливе відношення до цього погляду самого критичного персонажа трактату Сковороди - Панаса. «Афанасій. Не без толку ты наврал. Но только тое для моих зубов терпким и жестоким кажется, будьто я даже и сам себе не знаю.

Яков. Не уповай на твое знаніе, а речи пророков почи-тай не пустыми. Не все то ложное, что тебе не понятое».[2]

В «Алфавіті» і особливо в загубленому й знову знайденому трактаті «Обсерваториум, I, II»: Сковорода й Панас так і залишилися кожний при свйому: думки й практичного погляду на мир.

«Афанасій. Ей, отгадал ты! Одна мысль вопіет во мне, или скажу с пророком Захаріею: «Ангел, глаголяй во мне». Новое, не полезное возвещает Сковорода. А непріязненный ангел хитро противоречит и шепчет, как Еве, вот что: «Тонко черезчур прядет, не годится на рубаху паучина». [3]

Григорій не спробував переконати Панаса; Панаси брали потрібне зі світу мислителів, світогляд Сковороди вийшов із сприйняття українця.

Між Сковородою й Панасом як найбільш бойовим опонентом прежде всего була взаємоповага; взаєморозуміння це вторинний продукт відносин з взаємоповаги. Сковорода поважав погляди своїх земляків і не нав`язував свій Світ.

Світогляд Сковороди це психологія козака що розкрилася надзвичайно цілісне багатством міркувань, яки торкнулися всіх сторін життя. Це унікальне явище; козацтво породило повноцінну особистість, своєрідний еталон для нас, нащадків.

 

 

* * *

Вираз «справа всього життя», так кажуть тільки зануди від науки й культури. Якщо справа веселить, розумовий процес радує, хочеться наслідувати, виникають плідні думки, то й добре (на стежці між Зеленим Гаєм і Жовтневої, приємно що інші думки виникають у сковородинівських місцях). Старчик Григорій Сковорода навряд чи займався справою всього життя, скоріше втишався життям. Причому отут справа всього життя, потрібно просто спілкуватися з веселим старчиком.

Навряд чи від мене потрібна мудрість, скоріше особисте сприйняття Сковороди, мудрості в Сковороди вистачить на всіх, а от поділитися сприйняттям старчика в наш час потрібно. Якщо ці думки цікаві мені, то можливо вони зацікавлять ще кого те. Це ї єдиний критерій в оцінці думки.

 

* * *

У Сковороди були гідні біографи це: М. Коваленський, Д. Багалій, В. Ерн. Багалій освітив історичну перспективу буття й духовної спадщини, впливу Сковороди на розуми нащадків. Виразилося це в нього в характеристиках з боку критиків, у відгуках великих людей.

Ковалинський що був визнаним першоджерелом відомостей про Сковороду, у своїй біографії створив скоріше образ ідеального філософа у своєму розумінні, додавши йому риси й характер Сковороди опустивши те, що на його думку не властиво, мудрецеві позбавивши нас багатьох деталей біографії старчика.

І тільки Ерн оголив для нас його душу й сокровенні думки, відкривши суперечливий, часом різкий характер свавільного, сміливого мислителя прагнучого до гармонії душі Ерн оживив особистість Сковороди, уникнувши надмірної прихильності до фольклору одних і демократичних перекручень інших дослідників особливо в передреволюційний і радянський період, він знайшов потрібні слова для Сковороди, увів філософа в побут світової думки, поставив його поруч із великими, назвав його першим російським філософом. Напевно він мав на увазі сучасний йому період російської філософії.

Ерн мав сміливість і незалежність вибирати філософів споріднених йому за духом, не дивлячись на авторитети, був «дерзновіння маючий» у християнстві. Не одне покоління мислителів останніх 100 років формувало свої погляди на Сковороду під впливом його біографії. Наступні біографії його будувалися на емоційних віхах (кращі біографи, Ю. Лощіця, И. Драча… і інш.) відкритих Ерном.

 

* * *

Ю. Лощіц безсумнівно у В. Ерна підчерпнув емоційний образ Сковороди при створенні біографії старчика. Д. Багалій у фундаментальній праці про Сковороду дав більше історичну картину пізнання його за 150 років, при житті й після смерті. А саме живий темпераментний характер Сковороди помітив тільки Ерн. Він показав, що той не був блаженним дідусем, а інтелектуалом, що прагнув до гармонії в житті й, що головне, з навколишнім світом його рідного краю й земляків. Навряд чи ми мали настільки живе зображення мудреця без Володимира Ерна.

 

 

* * *

Життя Сковороди в його останні 30 років, це відповідь кожному, кому перевалило за сорок. Рідкому філософові вдається прожити в гармонії із собою, своїми поглядами й оточенням до старості, не випити чашу гіркоти або від старості, або від розчарування в навчанні й людях ( при кінці життя потерпілі душевний крах Толстой, Солов`йов, Успенський). Захоплюючись ідеями, людина часто забуває перевіряти їх своєю совістю.

 

* * *

По Сковороді, людина - частина всесвіту. Це і є його «система», тоді стають на місце всі його трактати, як цеглинки цієї системи.

Наркис -самопізнання.

«Розмова п'яти подорожан» - про щире щастя у своєму домі.

Обсерваториум- невидимий мир.

Єродий - виховання.

 

* * *

Сковорода шанує життя описує формування особистості. От тільки про роль своїх «забавочок»умовчує. Але ж філософ виражається через свої утвори, тобто момент коли він творить і є дійсне життя думки, інше підготовка, роздуми. «Сіе-то есть быть пророком, или философом, прозрeть сверх пустыни, сверх стихійной бражди нeчто новое, нестарeющееся, чудное и вeчное, и сіе возвeщать». [4] Приватне життя геніального філософа в його утворах, він геніальний тільки в утворі, життя підпорядковане цьому, формується під впливом створеного, і навпаки.

Цікавий випадок з романом Сент Екзюпері, коли справжній прототип роману «Нічний політ» Дідье став наслідувати свого романного героя. Або з Булгаковим: актор Хмелев що зіграв Турбіна в однойменній п'єсі, згодом незважаючи на глузування колег усе життя носив образ героя п'єси - царського офіцера.

Життя християнських народів формувалося під впливом Біблії. Утвір породив творця. Щирі думки філософа не «поза кадром», а в трактатах.

 

* * *

Серед інтелігенції вже два сторіччя існує думка, що повного самовираження особистості, успіху всіх задумів можна досягти тільки в столицях. Якщо врахувати які задуми турбують зараз «інтелігенцію», то мабуть.

Це не виходить, що немає людей думаючих інакше й задоволених рідним краєм, місцем, у якому вони живуть. Але думають вони так всупереч сформованій думці, на свій страх і ризик. Не маючи так сказати ідеологічної бази в цьому питанні. Дати основу подібному стану души й може мудрець Сковорода. Це й підмога тім що сумніваються, а особливо молодим, що стоять на роздоріжжі, які піддалися зовнішньому блиску життя. Хоча, аніколи не пізно повернутися у свій дім.

Юності властиве цікавість, спрага знань, прагнення до інших країв. Сковорода не уник цього, повернувшись «у свій дім» Слобідську Україну тільки у 30 років; вік усвідомлення своїх корінь, вік становлення філософа. «В тридцати летех утро истины светать начинает»[5]

Цим Сковорода «повернув у свій дім» уже не одне покоління його шанувальників та ученіків.

 

 



[1] Блаженным быть легко т.1 стор.265

[2] Беседа Обсерваториум т.1 стор. 291

[3] Обсерваториум 1 т1. стор.297

[4] Кольцо т.1 стор.367

[5] Алфавит т.1 стор. 440

 

© Сергей Гукасов «Мысли о Гр. Сав. Сковороде» 2006 права защищены

Яндекс.Метрика
Besucherzahler get married with Russian brides
счетчик для сайта