Сергій Гукасов « Думки про Григорія Сковороду »

Пошук по сайту

* * *

 

У Сковороди не треба вишукувати доказів його доброти, він вже своїм підходом до істини це вже доводить; істина у нього має людську особу. Людина не повинна відсікати в собі всі людські якості, а навпаки набувати всього, що на благо її душі. Сковорода скрізь і… ніде. Він полюбив Христаначе друг. Пізнати мир з людської точки зору і учення Гр. Сав. прикладеться до цього. Це у Сенеки при всіх його достоїнствах, людина скрізь морально спустошується підкоряючись аскетичним етичним правилам, ведучи праведний спосіб життя. Сковорода добрий, Сенека - ні. Слова у них схожі, та цілі разниє. Але і Сенека сам себе спростовує в листах Луцилію, самою дружелюбністю в змісті цих листів.

Просто заявляти що ти любиш людей - нісенітниця; потрібно постраждати за людей як Христос, або все життя ходити по слобідщіні і навчативеселію серця. Сковорода підводить до істини; людина сама повинна для себе відкривати істини. «Щастіе твое и мир твой, и рай твой, и бог твой внутрь тебе есть. Он о тебе, в тебе же находясь, промышляет, наставляя к тому, что прежде всех для самаго тебе есть полезное, разумей, честное и благоприличное. А ты смотри, чтоб бог твой был всегда с тобою. Будет же с тобою, если ты с ним будеш. А, конечно, будеш с ним, если примирився, задружиш с пресладким сим и блаженным духом. Дружба и отдаленнаго сопрягает. Вражда и близ сущаго удаляет. С природою жить и с богом быть есть то же; жизнь и дело есть то же». [1]

Веселіє серця це є і співчуття до людини. «И подлинно, самая мелкая услуга есть милая и чувствительна, от природы, как от неисчерпаемаго родника сердечнаго, исходящая». [2]

У тому дійсна доброта Сковороди - допомогти людині жити по спорідненості, благородно жити з веселієм серця а не наступати собі на душу в ім'я абстрактніх ідеалів. «Запри несроднаго в уединеніе, оно ему смерть, а с природою — рай». [3] Доброта і полягає у взаємодопомозі.

Чи християнин Сковорода? Поза сумнівом. Він це довів всією своєю педагогічною діяльністю серед «человеколюбних душ» земляків. Сковородінівська мудрість -християнська, раз вона направлена на людину його благопріятствіє в житті, примноженні всіх її якостей сприяючих гармонії душі, «чего хочеш ищи, но не потеряй мира».[4]

Христос не закликав аскетів до самобичування, це їх особиста ініціатива, ученню Христа що ніяк не слідувала. Сковорода теж бачить користь для людини не в аскетизмі як Сенека зі всіма його дуже розумними і поза сумнівом життєвими етичними повчаннями (поученнямі в хорошому сенсі слова), а як дійсний человеколюб в гармонійному внутрішньому стані людини, результат якого веселіє серця. Сковорода – христианін, у нього ті ж завдання, що і у Христа направлені на гармонійне існування серед людей.

 

* * *

Масова культура дає людям приклад «куражності», як приклад блискучого життя мрію існування. Забитим технократією людям здається в цьому рай; але потрапивши туди, у цій раї, вони нудьгують по технократичному мегаполісі. Тільки іноді прослизає думка про благо місця в якому живеш і те якщо це екзотичне (у фільмах) місце де не будь у горах або в моря.

На щастя, культура народу не залежить від державного ладу і капіталу, але освіта потребує заохочувальних програм держави. Інтелектуали знайдуть собі дорогу незважаючи ні накакие труднощі, але народ потребує сприятливих умов розвитку національної культури.

* * *

 

«Правий» був В.Ерн: козацький характер Сковороди не давав йому спокою. Все життя він подорожував по Слобідській Україні. «Нудно сидіти на одному місці» «віхор виривав». [5] Але розміреність його оповідання, лагиднисть викладу не від неспокійного характеру, а від веселощів серця людини цілком що досягла самовираження. Гумор Сковороди В.Ерн не оцінив. Людина далека від Слобідської України, він оцінив тільки особистість Сковороди, а не його оточення з якого той органічно вийшов.

 

* * *

Два полюси сприйняття Сковороди при обопільному замилуванні:

Д.Багалій з погляду історичної самобутності стверджує приналежність Сковороди українським національним корінням, наступність української філософії попередніх століть, В.Ерн відзначає Сковороду, як спадкоємця античних авторів, уважає українізм шкарлупою Сковороди під якою ховається щире яєчко. Оцінки Багалія обмежуються, безсумнівно, рамками краєзнавства, рамками національними, оцінка Ерна відриває від корінь позбавляє колориту. Але в цілому вони доповнюють один одного. Багалій затверджує що шкарлупа теж досить коштовна. Але далі спадкоємних зв'язків з українськими філософами не йде - обережно цитуючи в інших дослідників, найчастіше низького штибу.

Та ж історія зараз відбувається й з Д. Багаліем. У радянський період він вважався буржуазним націоналістом, зараз такі його роботи, як «Історія заселення південної окраїни Московської держави» (уже одна назва в наш вік українського націоналізму крамольна) які оповідають о дружніх відносинах між московським урядом і Слобідською Україною не в дусі часу, не досить патріотично. Тому біографія Л. Кравченко «Багалій» напевно перша й остання. А правда Сковороди й правда Багалія для влади предержащей занадто вуж міцної води й потрібні Табачнікови щоб її «проштовхувати».

* * *

Тим і великий Сковорода, що своїм «пізнай себе» довів мені, інші не змогли, (та й навряд чи кому це було цікаво), що жити в рідному краї краще, ніж там де нас немає. Генії можуть народжуватися й твоєму краї. От це і є думки про рідний край.

 

* * *

Історик Багалій уже завдяки темі своїх досліджень по Слобідській Україні не міг обійти таку особистість як Сковорода. Це як би подяка йому за увагу до краю. Дослідник це той же старатель, що знайшов самородок, таким самородком і був для Багалія Сковорода, сто років, що перебував до того часу в душах слобідчан.

 

* * *

Сковорода створив теорію повноцінного розвитку особистості, або буде вірніше, вона (теорія) ожила в його особистості оформилася літературним талантом вийшла коріннями з історії козацтва. Веселощі серця, спорідненість праці, активність людини в мирі що не дає піймати себе в його мережі. Лихо людства в тім, що їм потрібні Лютери, жагучі захисники й пророки, а не тихий голос розуму. Христос - велике виключення, але й він уразив своїх апостолів тільки розп'яттям і воскресінням, постраждавши за людей. Це й геніальний Авакум.

* * *

В. Ерн можливо цілком справедливо ополчається на прагматистів. Але сам у своїй філософії використовує наукову філософську мову. У філософії Платона він чомусь цілком допускає мову притч і образів, уважаючи його предтечею сучасної філософії, прихильно ставиться до логосу Біблії й святих. Але мова Сковороди трактати діалоги притчі, уже як близькі нам за часом, викликають у нього відому досаду своєю «незручністю».

Сучасна філософська мова по Ерну - це ясна наукова мова виконана у чітких визначеннях і висновках. Хоча вже сам достаток філософських концепцій його сучасників -соратників по епосі російського ренесансу початку століття ставить під сумнів можливість докопатися до істини.

Очевидячи особистий початок, особиста схильність того або іншого філософа накладають відбиток недомовленості або невимовності в усі їхніх розумових побудовах. Можна навіть піти далі й визнати невдалим затіяного Солов`йовим обґрунтування християнства науковим філософським апаратом. Марним назвати це не можна: хлопці були розумними ж, читати їх цікаво. Доводиться визнати, що Сковородинівске: йти непрямими шляхами до істини більше діюче якщо не єдине можливе.

 

* * *

Із приводу уривка із Шевченка: «…і ну переписувати Сковороду»: Багалій припускає, що Шевченко переписував пісню «Усякому місту» взявши в місцевого дяка. Звідки дяк буде тримати в себе світський вірш, скоріше всього це «Брань Архістратига Михайла із сатаною» чи інші богословські твори.

 

* * *

Християнські філософи на відміну від Східних відкрили внутрішній мир людини. Використовуючи ідентичні методи схід і захід домагалися різних цілей. Єднання з світом природи, просвітління з метою пізнання миру на сході й звернення усередину себе в пошуках бога християн, розглядання людини, як центра всесвіту, особливо в містиків Майстера Екхарта, Григорія Паламы, псевдо Ареопагіта 

* * *

Чи християнин Сковорода? Поза сумнівом. Він це довів всією своєю педагогічною діяльністю серед «человеколюбних душ» земляків. Ськовородінівська мудрість -християнська, раз вона направлена на людину його благопріятствіє в житті, примноженні всіх її якостей сприяючих гармонії душі «чего хочеш ищи, но не потеряй мира».[10]

Христос не закликав аскетів до самобичування, це їх особиста ініціатива, ученню Христа що ніяк не слідувала. Сковорода теж бачить користь для людини не в аскетизмі, як Сенека зі всіма його дуже розумними і поза сумнівом життєвими етичними повчаннями (повчаннями в хорошому сенсі слова), а як дійсний человеколюб в гармонійному внутрішньому стані людини, результат якого веселие серця. Сковорода - христианін, у нього те ж завдання, що і у Христа направлене на гармонійне співіснування серед людей.

* * *

Масова культура дає людям приклад куражности, як приклад блискучого життя мрію існування. Лише інколи прослизає думка про благо місця, в якому живеш і те якщо це екзотичне (у фільмах) місце де ні будь в горах або біля моря.Забитим технократією людям здається в цьому рай; а попавши туди, в цьому раю, вони нудьгують по товкотнечі мегаполісу.

На щастя, культура народу не залежить від державного ладу і капіталу, але освіта потребує заохочувальних програм держави. Інтелектуали знайдуть собі дорогу незважаючи ні накакие труднощі, але народ потребує сприятливих умов розвитку національної культури.

 

* * *

Сковорода могутній союзник православ'я. Всі його писання - для христолюбных душ Зараз, коли г-але капіталізму захопило навіть шари інтелігенції. Нам потрібні не лише праведники але в першу чергу вчителі, від рядового шкільного до мудреця старчика Сковороди.

Учення Сковороди не яке те вторинне учення після Христа це існування на християнському світі. Христос був перший Вчитель для Сковороди. Але Христос універсальний для всіх християнських народів. А ось православ'я і його вірний син Сковорода це вже на національному грунті. Нам зараз потрібні приклади діяльного християнства, виправдання наших національних цілей. І хто, як не Сковорода повторював за Христом і будував свою мудрість на «повернися в свій будинок», веселии серця, благородних (горних) думках. А поки що ми звертаємося за одкровеннями до східних учень не бачивши своїх пророків дійсного життя.

Факт, що священики послепетровского періоду, коли була велика їх участь в створенні держави - їх яскраві представники почалися з Ф.Прокоповіча, Г. Конісського - схвально відносилися до творчості Сковороди.

Православ'я живий організм воно із століттями міняється. За що на Русі ранше спалювали на Україні викладали в акадамии. І Сковорода аж ніяк не сектант. Житіє Сковороди не відміняє велич подвигу росіян святих, але зразок для наслідування добре мати серед подібних до себе, людей повчального життя.

Сковорода- християнин, образ Христа постійно володів його уявою, і перший громадянин нашої країни. Христос дає віру, а Сковорода світогляд він для наз близький, як дійсний християнин по духу. Сковорода по покликанню вчитель. А дороги до мудрості і починаються з учительства.(Яке зараз повністю віддано в жіночі руки).

Християнський народ прийняв Сковороду: по Україні 19 ст. в хатинах висіли портрети Сковороди і Тараса Шевченка. Його зарахував до християн філософ-християнин В. Ерн оголосивши «першим російським філософом». Сковорода в мудрості відносився до тих, про кого Христос говорив -«дерзновыння маючий». Сковорода - і сприймає природу стосовно свого характеру, як джерело користі і радості сповна у дусі козацького переконання; помічниця соратник годувальниця,. То ж і про Христа; він ототожнює природу і Христа. Сковорода ось вже більше 200 років запалює езвісні «іскорки Екхартовськы», якы блиснули, то тут, то там в душах людей; від високих інтелектуалів Толстой, Ерн до малих інтелігентів (вчитель в Переяславі в 19 ст. збирач рукописів Сковороди)

Адже і Христос без учнів напевно не мислив себе. Поява учнів виправдовує сенс його учення і, що цінніше, творчих учнів.

Сковорода послідовник оптимістичного прийнятого князем Володимиром, в якому є веселие серця християнства, у нього Христос - втілення сміху.

Сковорода володів дивним відчуттям такту відносно земляків і при цьому ні де не впадав в спрощення. Релігійні відчуття національна гідність дбайливе відношення до фольклору, і це при неприйнятті забобонів.

Сковорода жив у миру, хоча світ його не "зловив" в мережі пороків і всього, що губить людську душу. Сковорода учив життю високим духовним ідеалам, але не був гуманістом, тобто християнином без Христа.

Він цінував мудрість релігійних діячів Максима Ісповедника і ін., але не гидував народними "підлими" словами. Козацька натура вберігала його від помилок фанатизму і єресі порівнювала від "зависокашивания". Думки у нього правили справжньою людиною, а не пристрасті - бажання осоружні духовному світу. Потрібно не пригнічувати свою душу, а прислухатися до своєї природи, відчувати веселие серця від життя і роботи. Сковорода відзначав, що лише христолюбным душам благо народженим може бути зрозумілий сенс його слів.

Культури як і релігії не потребує захисників. Жодні репресії їм не страшні; у протиборстві вони лише розцвітають від гонінь можновладців (так завжди було з християнством), вони потребують продовжувачів і носіїв, її спадкоємців. Культури як і релігії зникають не під ударами критики і нападков недругів, а від втрати їх популярності в народі, втраті прибічників і послідовників (але це аж ніяк не означає що, можна заспокоїтися), культура як і релігія потребує ентузіастів, мудреців.

* * *

Збагнення творчої спадщини Сковороди, звичайно, непросте завдання, але хоча і прошло вже більше двох століть, думки його дуже свіжі і своєчасні. Адже питання, які ставив Г.С. актуальні і сьогодні. Можна вчитися, у кого завгодно, але якось простіше, якщо це твій земляк.

І єдиний спосіб розібратися в своїх проблемах - це не вивчання обьемных томів світових класиків філософії, плавання в морі думок без керма і ветрил, а учнівство, вибір собі духовного наставника, втишання його думкою, невидиме спілкування, коли душа з душею... І вже тут в пошуку такого вчителя допоможе лише людяність і інтуїція.

Він ратував за сприйняття світу перш за все серцем, підсвідомістю, містичним актом сприйняття істини, заснованим на схожості життєвих позицій «двох душ цілування». И сам любив повторювати, що вивчати що або - це виписувати «цитати, що любляться, з вишуканим сенсом» (у листі Михайлу).« Я не хочу, аби тобі залишалися невідомими ці вишукані вислови, які мені дають величезну насолоду, а я знаю, що ти, як це і властиво дружбі, розділяєш мої смаки».[11] Це метод протилежний до системного наукового вивчення, на якому базується сучасна філософська наука.

Так можна і читати Сковороду: не намагаючись зрозуміти ціле - воно прийде само з розумінням його особи. У його трактатах потрібно шукати оазиси думки, від яких можна відштовхнутися в своєму сприйнятті. Сковорода пише не для всіх, але його може зрозуміти будь-який вдумливий читач. Якщо почати саме з цих фраз думок, що любляться. Вони сповна закінчені і живуть самі по собі, і в теж час складають одне.

В Сковороди є чудові вислови про дружбу:

«Истинная дружба, правдивое щастье и прямая юность никогда не обветшает…»

Радощі серца: «Якщо ти здоровий, радію; якщо ти до того ще й веселий, радію ще більше, бо веселість — це здоров’я гармонійної душі.»

Виборі життєвої дороги:

«Изобиліем снабдевается одно точію тело, а душу веселит сродное деланіе»

 

Сковорода був чоловік серйозний, але не нехтував і міцними виразами у пошуках істини:

«Чучел тот, не мудрец, что не прежде учит сам себе».

«Афедрон со всяким своим лицем есть афедрон. Но храм божій всегда есть вместилищем святыне, хотя вид имеет блудных домов. Женская плоть не мешает быть мужем мужескому сердцу».

«Царство небесне як дівоча незайманість, любить,щоб його брали силою …»

 

 

 

 



[1] Алфавит т.1 стор.421

[2] Алфавит т.1 стор.421

[3] Алфавит т.1 стор.428

[4] Алфавит т.1 стор.421

[5]

[6] Алфавит т.1 стр.421

[7] Алфавит т.1 стр.421

[8] Алфавит т.1 стр.421

[9] Алфавит т.1 стр.428

[10] Алфавит т.1 стор.421

[11] Письмо М.Ковалинскому № т.2 стр.

 

© Сергей Гукасов «Мысли о Гр. Сав. Сковороде» 2006 права защищены

Яндекс.Метрика
Besucherzahler get married with Russian brides
счетчик для сайта