Сергій Гукасов « Думки про Григорія Сковороду »

Пошук по сайту

* * *

Про Сковороду: якщо ти своїми книгами хоч декількох задовольнив, зробив приємність хоч кільком розумним людям - це вже багато. А Гр. Сав. багатьом людям і при житті й вже 200 років після смерті просвіщає про невидимий світ. Як у Сенекі:

«Хай наші слова не розважають - хай помагают». [1]

 

 

* * *

Проф. В. Шаян: автор біографії «Григорій Сковорода -лицар св. борні» має рацію коли стверджує, що Сковорода писав свою Біблію: «У випадку Сковороди Біблія є тільки літературним претекстом, щоб розвинути свою думку. Але справа виглядає так немов би такого роду божий, тайний прихований зміст, міг в’язатися тільки з Біблією. Сковорода ще не здає собі справи з механізму своєї символічної інтерпретації Біблії. Це він вкладає у неї свій зміст, свій світогляд, свою віру. Аж у Зміїному Потопі «він розкриє цей механізм: «Жуй, пережовуй, аж вийде на твоє...»[2].

У Сковороди це не вільність перекладу, а осмислення тексту й уже власне створення нового. Це широко застосовувалося в давньоруській літературі. Анонімність творчості - приписувати свої думки більш древнім, а тому авторитетним авторам; чи не риса це народного характеру.

Читаючи ускладнені цитатами з Біблії трактати Сковороди чомусь не хочеться справлятися з оригіналом - світогляд Сковородою і Біблії м'яко говорячи не подібні. Сковорода інтерпретує й вириває цитати по своєму розумінню надаючи їм свій зміст. Це вже прямо говорячи не цитати, а варіації на вільну тему. Скажемо алюзія: Асхань віддана Халебу за місто Давир. «Десять верст от Харкова написал я сію книгу в лесах Земборских. Дух велел, да наречется «Асхань». Асхань есть дщерь Халева, вшедшаго в землю обетованную. Значит — красота. Он ее отдает братаничу своему в супругу за то, что достал град Арвон. Сей град иначе называется Хеврон, сиречь дружба и град писмен».[3] Чиста алегорія сковородинівського винаходу й т.д.

Ця практика є особливо в американських письменників. Народ який украй релігійний; тамтешні, письменники, беруть біблійні сюжети і переносять їх на американський ґрунт.

Такі філософські трактати Сковороди як «Кільце» «Алфавіт», це апологія мудрості і покликання людини, вони мають пророчий, відтінок.«Первый испытует с Давидом небесныя круги, поведающія славу вечнаго: «Лета вечная помянух...» и назван «Колцом», а вторый, узнав безначальное начало из нетрудных начатков, будьто из алфавита, богу последовать побуждает и назван «Букварем».[4]

Сковорода продовжував біблійну традицію вишукуя цитаті в ній на старо-слов'янській мові.

 

* * *

Традиції пророчого містицизму простежуються починаючи зі Сковороди до Гоголя й Булгакова і Вол. Орлова. Булгаковське: - «як я вгадав» - ”Майстер...” особлива тема, це цілий круг читачів і шанувальників. Містики Сковорода й Блок уважали себе реалістами; це від органічного злиття їхнього існування із творчістю. Містика й була для них реальністю.

* * *

18 століття на Україні. Нескаламучене джерело древніх, релігійна проза полемістів і все це в благодатному краї, що розвивається, серед здорового віруючого письменного населення поважаючого мудрість. «Про такий філософський рай не мріяв і Конфуцій.

Сковорода не був новатором; він продовжував давню українську традицію почував за собою впевнені голоси минулих авторів українських мислителів. Знав - його чують, писав, радуючись «забавочкам» «забавляючи празність, «соплел я в сіе 1787-е лето маленькую плетеницу, или корзинку, нареченную «Благодарный Еродій». Се тебе дар, друже! Прійми его, Еродіа, по-еродіеву, прійми парящаго и сам сый парящій.»[5] «Я сію книжечку написал в Бурлуке, забавляя праздность».[6], від надлишку творчого темпераменту, а не по необхідності; для повчання розумів, від переконання правильності обраного шляху, спираючись на древніх. Сковорода писав, як йому здавалося, «нічого нового».

 

* * *

На Україні зв'язок з дохристиянськими віруваннями в народній культурі зберігся як ніде, будучи колискою православ'я. Сковорода частково - язичницький філософ продовжувач дохристиянських язичницьких віруваннь. Шанувальник культу сонця, мови символів це теж «поклоніння» язичницьким богам на якісно новому етапі. (це і по В.Шаяну).

«Ермолай. Если бы в твою горницу пришол младоумный христіанин, почел бы тебе идолочтецом.

Григорій. Чистое небо не боится молніи и грому.

Афанасій. Что за вздор! Вкруг звери, птицы, леса, горы, скоты, воды, рыбы, гады и протч. и протч., будьто рай паганскій.

Григорій. Я с Петром святым все сіе режу и в сладость с богом кушаю; с ним ничто же есть скверно».[7]

Козацький син узяв у стародавніх русинів часів Володимира Красно- сонячко веселіє душі і душевну рівновагу - а ні тіні страху перед релігійними табу, вічністю. «Жоден філософ, жоден художник не такий самотній, не покинутий так на самого себе, як той, хто вчить про вічне життя. Появу такого будівника світ висміює, мудреці називають його дурнем, ченці під машкарою благочестя переслідують, єретики, хитро перетлумачуючи, спростовують, юнаки уникають, старці гребують, царі пригнічують, бідні зневажають; і чи не здається він тобі якимось царем блазнів? Але він знає своїх і знає, для кого він воскресає. Яка безчесна людина не бачить його живим? Але хто, крім обраних, бачить його воскреслим?». [8] І він по казацки сміливий перед смертю - «лицар святої борні» (Шаян).

Сковорода кохався в притчах парадоксах вдалих фразах, біблію і стародавніх еллинів він тлумачив на свій лад, вишукуючи символи 6лізкие свому світогляду. Цілий набір символів - орли, джерело, сонце - це духовний світ великого життєлюба. Ерн відзначив, на його думку, «убозтво образів» (так Ерн розумів фольклор) і істину, що проглядає крізь них. Сковорода без цієї наочності вважав за нудний вираз думці «усяк плоть сіно», «скаче хромий аки елень» - конкретність словесного матеріалу з потоку життя. Задоволення в кожному випадку знаходити повчальне, говорить про любов Сковороди до рідного краю, в якому літають орли, журавлі, Афонька з візком застряют в болоті.

Природно, походження і склад розуму українця наклали свій відбиток. Але та конкретність дохристиянських вірувань і виразилася в його зіставленні духовного земному. Сковорода вишукує саме різноманітні приклади земного життя знаходячи в них риси духовності. Він знов і знов возращаєтся до тієї «оболонки» своїх думок в яких Ерн з досадою угледів «підлоту». Сковорода навіть в порівнянні зі своїми сучасниками мислителями - Кониськім, Прокоповичем був дуже матеріальний. Попри всі його заяви - «дух велить», тематика зовсім мирська вимагає від людини роботи. Не відчувається щоб Спінози пеклися про інших, залишаючись акробатами думки, відмовляючи їй у всякому практичному застосуванні для людей.

Питання, чи думав Сковорода про матеріальну сторону життя, вирішується природним чином: він просто не бачив сенсу духовного життя відірваного від людей від їх практичних завдань і діянь. Хоча лукавим розумом і відгороджував Лонгинов «умброю», парадоксальними твердженнями, що мають коріння в біблії, що порушувало подив - думку. Його діалоги, притчі – все це відрізняє його від, скажімо, від абстрактних побудов Солов`йова. І Християнство Сковороди не для убогих душ: там віра, надія, а у нього душевна рівновага, радість серця злиття з природою.

«Видишь, государь, что едина токмо вера видит чуднаго одаго человека, коего тень все мы есмы. Вера есть око прозорливое, сердце чистое, уста отверстая. Она едина видит свет, во тме стихійной светящійся. Видит, любит и благовестит его. Не видеть его есть то слепота; не слышать его есть то быть аспидом; не говорить о нем есть то быть немым. Вера всю сію мимотекущую сень, аки воду непостоянную, преходит, вершит свой исход воскресеніем, очищенным чувством взирая на человека, неприступным светом блистающаяся и «радуйтеся» рекуща."[9]

 

Але він не сектант. Сектантом Сковорода не був, бо в тих істовість, фанатизм, а у нього незалежна філософія (це з приводу зарахування Сковороди в сектанство Бонч-Бруєвічем). «Речь доходила тут до разных толков или сект. — Всякая секта, — говорил он, — пахнет собственностью, а где собственномудріе, тут нет главной цели или главной мудрости».

«Любовь к ближнему не имеет никакой секты: на ней весь закон и пороки висят. Закон природы, яко самонужнейшій для блага человеческаго, есть всеобщій и напечатлен на сердце каждаго, дан всякому существу, даже последней песчинке. Благодареніе всеблаженному богу, что трудное сделал ненужным, а нужное нетрудным!»[10]

 

 

* * *

18 вік на Україні. Спадщина його мислителів, незамутненого джерела стародавніх, релігійної прози полемістів з Уніею. І все це в благодатному краю, що розвивається, серед здорового віруючого грамотного населення того, що поважає мудрість. Про такий філософський рай не мріяв і Конфуцій.

Сковорода не був новатором; він продовжував давню українську традицію відчував за собою упевнені голоси минулих авторів. Знав - його чують, писав радіючи «забавочкам», «плетеницам»,«забавляя празність»: «соплел я в сіе 1787-е лето маленькую плетеницу, или корзинку, нареченную «Благодарный Еродій». Се тебе дар, друже! Прійми его, Еродіа, по-еродіеву, прійми парящаго и сам сый парящій».[11]

«Я сію книжечку написал в Бурлуке, забавляя праздность».[12]

Від надлишку творчого темпераменту, а не з потреби; для повчання розумів, від переконання правильності вибраної дороги, спираючись на напрацьоване попередниками-мудрецями. Сковорода писав, як йому видавалося - «нічого нового».

 

* * *

Реверанси в трактатах Сковороди про нібито язичеське в філософії древніх греків й страхи, чи не смердять вони сатанинським духом - явне лукавство з метою щоб не образити релігійні почуття земляків, але роздражнити думку. Удавання еллініста й шанувальника греків сатира і юродство - необхідні атрибути пошуків істини по Аристотелю. Недарма його «Обсерваториум» I, II 200 років не бачили світло образивши, очевидно, святенницьке серце хранителя рукописів масона Арсеньєва. Але, як і Хорхе в «Ім'я троянди» У. Еко, в нього й не було в думках знищувати книгу? (перевірити в мемуарах Арсеньєва якщо такі є). Цікаво почитати, схопити його характер, причини що спонукали покласти під сукно трактати. Може бути, це пов'язане з характером проповідей масонів з рук у руки;наставник-учитель?

Діалоги «Обсерваториум» 1,2 пролежали невідомими й були знайдені рівно через 200 років після написання (1772-1972 р.р.) Обидва діалоги трактують істину в Аристотелевім дусі поетики II (загублена) - «у злості особи догодиться серце». Істина пізнається в сумніві, гуморі, «низьких поняттях». Так чи інакше ці трактати Сковороди прийшли до читача, хоч і через два соліття.

 

* * *

«Не о сем ли мире Сирахов сын говорит сіе: «Веселіе сердца — живот человeку и радованіе мужа — долгоденствіе».[13] Це в Сковороди від Владимирського християнства, а не від епікурейства. Що було б не споріднене православному українцеві - Сковороді, то не приводилося б. Так звані запозичення Г. С. у древніх це пошук близького українському способові мислення. Староруська традиція літописців: применшення особистого авторитету і приписування своїх думок стародавнішим, а тому авторитетним авторам, знаходить у Сковороди продовження.

Чи підсвідомо Сковорода сприймав образ сонця? Трактати його поза сумнівом християнські, але в тому напрямі, який було прийнято Владимиром. Владимир особа світська. Ухвалення християнства і хрещення Русі світською особою якось пройшло мимо уваги. У нього і погляд на християнство був іншим чим у церковників - веселіє серця як у Сковороди.

Сковорода почав в листах Михайлу з роздумів про воскресіння Христа о любові Христової, разом з етичними повчаннями, а прикінці життя прийшов до дохристиянських образів, шукаючи в них символічний вищий сенс.

 

 



[1] Л. Сенека «Нравственные письма к Луцилию» лист до LXXV

[2] Володимир Шаян «Григорій Сковорода - Лицар святої борні» стор.42 CANADA L8V 1K11984

[3] Асхань т.1 стор. 201

[4] Алфавит т.1 стор.413

[5] Благодарний Еродій т.2 стор. 99

[6] Потоп зміїн т. 2 стор. 135

[7] Алфавит т.1 стор.448

[8] Лист до Жебокрицкому № 96 т.2 стор. 386

[9] Разглагол о древнем мире т.1 стор. 316

[10] Жизнь Григория Сковороды т.2 стр.

[11] Благодарний Еродій т.2 стр. 99

[12] Потоп зміїн т. 2 стр. 135

[13] Розговор п’яти путників т.1 стор.340

© Сергей Гукасов «Мысли о Гр. Сав. Сковороде» 2006 права защищены

Яндекс.Метрика
Besucherzahler get married with Russian brides
счетчик для сайта