Сергій Гукасов « Думки про Григорія Сковороду »

Пошук по сайту

* * *

 

Народ вірує за допомогою казок, образно. Зі святими в цих легендах відбуваються історії близькі світовідчуванню людей: абстрактні поняття триєдності бога мало що говорять селянину. Це те саме що образності Сковороди. У нього міцний жарт - цвях аргументації. «Афедрон со всяким своим лицем есть афедрон. Но храм божій всегда есть вместилищем святыне, хотя вид имеет блудных домов. Женская плоть не мешает быть мужем мужескому сердцу». [1]

Окрема тема - Сковорода й фольклор.

Традиційні мислителі егоїстичні по своєму світогляді, до народу їм - по стільки по скільки, народ у них це аргумент у суперечці, як якесь «святе й неподільне». Тому жива філософія Сковороди ними й не прийнята як нібито пухка пересипана народними елементами фольклору.

Син козака й не міг бути байдужим до людей. Моралізування перших трактатів («Початкових дверів…»), змінилося в наступних трактатах живим діалогом пересипаним гумором, набула щиросердність. Вплив епосу на його філософію доводить глибину змісту, вплив на нього думок великих Платона й Сократа й біблійних пророків. Реабілітація фольклору, епосу народу в наш час куди, як актуальна.

 

* * *

 

Шлях україців від св. Феодосія до Сковороди, від подвижництва до розумного усвідомлення життя. Сковорода не прямо запозичає фольклор, це його особиста творчість, поезія. Приємна бесіда в нього: «Розговор есть сообщение мысли и будто взаимное сердец лобызание; соль и свет компаній – союз совершенства»[2], сильно відрізняється від святоотецької відчуженості, спілкування до бога з молитвою. Чернецтво, аскетизм в усім світі має спільні риси. Людство щораз вирішує на користь життя, відставляючи чернецтву роль лабораторії духу. Моральна досконалість народу, створення внутрішнього миру на сприятливому національному ґрунті розпушеним поколіннями це ціль епосу й Сковороди.

«Боже мой! Коликое в нас нерадeніе о снисканіи и о храненіи драгоцeннeйшаго небес и земли сердечнаго мира? О нем одном должен человeк и мыслить в уединеніи и разговаривать в обращеніях, сидяй в дому, идяй путем, и лeгая, и востая. Но мы когда о нем думаем? Не всe ли разговоры наши одни враки и бeсовскіе вeтры? Ах, коль мы самих себе не узнали, забыв нерукотворенный дом наш и главу его — душу нашу и главу ея — богообразный рай мира!» [3]

Етична неспроможність демократичних діячів 19 століття вимагає ще вивчення: як розумні талановиті люди змогли так швидко піддатися західним ідеалам раціоналізму, забувши свою історію і культурні досягнення минулих століть.

Цікавий збіг думок Сковороди з критикою прагматизму Ерна. Сто років тому людина вже замислювалася над цим, але теж не була почута.

Ідеї витають в повітрі; цікаво чи усвідомлена демократична сліпота того часу і байдужість до народу інтелігенції, або нас чекає черговий виток преклоніння перед заходом. Хоча, зараз більше «кожен своїм думкою багатіє». Звідки таке презирство до своїх коріннь, невже все та ж стомленість «мертвечиною бурси», від якої стогнав Крестовський. Такі не розмовлятимуть з богом.

Абстрактне щастя по лейбницям – мов людина має бути щаслива вже тому, що винна: народ треба зробити щасливим проти його волі - і прийшли до тоталітаризму. Але можливо, участь кращої частини інтелігенції в огуманізуванії суспільства - це міф.

 

* * *

Хіба можна зрівняти (а деякі дослідники порівнювали) останні роки Спінози у відчуженому середовищі, де вважали його в найкращому разі диваком і затворником, де він створював свої праці в глибокій самітності. І Сковороду, що писав трактати для навколишніх «старосвітських поміщиків», у духовно близькій обстановці слобідського краю, сприятливого укладу життя, серед природи й вільних православних людей.

У Сковороди більше боріння духу, ніж драматизму існування, скажемо, як у далекого але близького йому за духом японського поета Мацуо Басьо. Він не замерзав і не голодував, як японець 16 століття, український край того часу був заможний, а люди й донині гостинні. Філософія Спінози безлика. Сковорода - душе знавець.

 

 

* * *

 

Сковорода зжився із давньогрецькими авторами й з Біблією, але його думка втілилася в національних образах і фольклорних символах. Кожний його епітет, порівняння символічні, без чого «раніше не проживалося» по його ж словах. Творчість Сковороди самобутня й у той же час традиційна, це і є істина творчість.

У Біблії пророцтва вимовляють люди, слова приписані реальним персонажам. Якщо відокремити слова від людей - буде догма. Про це говорить і Сковорода«...библіа есть то тяжебное дело богу с смертними». [4]

У Сковороди в кращих традиціях мудрості істини вимовляють персонажі; вони діють у життєвих в ситуаціях, але тлумачення їхніх вчинків надається кожному читачеві.

Істина неможлива в абсолюті, воно відроджується в людях. Хіба раціоналісти минулого століття могли всерйоз сприймати твердження Сковороди, що суть всіх світових явищ є серце людини. Філософи 19 століття вірили в абсолютну істину, правда вона вислизала в них в різноманітні філософські …ізми, як той птах, якого ловив і ні як не міг піймати філософ у притчі в Сковороди. «Пустынник обитал в глубоком уединеніи. Он каждый день при восхожденіи солнца всходил в пространный вертоград. В вертограде жила гірекрасная и чрезчур смирная птица. Он любопытно взирал на чудныя свойства оныя птицы, веселился, ловил и темь нечувствительно провождал время. Птица, нарочно близко садясь, куражила ловлю его и казалась тысячу раз быть в руках, но не мог ее никогда поймать.«Не тужи о сем, друг мой, сказала птица, что поймать не можеш. Ты станеш век меня ловить на то, чтоб никогда не уловить, а только забавляться». [5]

Сковорода філософ-містик, тому природно на покоління гуманітаріїв 19 -20 століть він вплинути не міг. Але його прекрасно розуміли сучасники - земляки виховані на Біблії, світогляд яких був цілком релігійним.

Відлюдники школи св. Феодосія чужі безособової містики візантізма, що мала своє коріння ймовірно від монотеїстської релігії, розчинення особи в безособовому бозі – космосі це може бути і плідно, але не православно. А от сковородинівська «плетеночкі», «корзиночки» - погляд через Христа. «А что ж есть вeра, естли не обличеніе или изясненіе сердцем понимаемой невидимой натуры?». [6]Християнська течія - не стяжателів 15 віків при величезній духовній до них пошані російського релігійного сучасного ним миру потерпіла поразку, бо по внутрішній своїй суті чуже православ'ю.

Православна віра конкретна; без храму і червоного кута вона не може існувати. Це симптоматично: заперечення плоті має не буквальне, як у Візантії, а символічне значення.

Наша людина не помацавши - не повірить, а, не повіривши, не полюбить. Я вітаю всі релігійні течії в православ'ї що не входять в суперечності із сповіданням віри, яке історично склалося.

Церква стоїть посередині; з одного боку містики з іншою ідолопоклонники скачування в будь-яку з цих сторін, це вже не православ'я. Найбільш вірний шлях це захоплення народом праведниками и таких учителей як Сковорода.

* * *

 

Східні містики - пантеїсти, очевидно це прагнення до єднання з природою в духовній прострації. Чи паннотеїст Сковорода або він подолав це і з'єднався з Христом? «В библіи бог именуется: огнем, водою, вeтром, желeзом, камнем и протчими безчисленными именами. Для чего ж его не назвать (натура) натурою? Что ж до моего мнeнія надлежит — нелзя сыскать важнeе и богу приличнeе имени, как сіе. Натура — есть римское слово, по-нашему природа или естество. Сим словом означается все-на-все, что толко родится во всей мира сего машинe, а что находится нерожденное, как огнь, и все родящееся вообще, называется мир» [7] Всяка релігія містична в своїй суті.

Містичне життя по Сковороді цінне тільки в соборності. Святоотечні напрацювання східних містиків, це цінне джерело методології вироблених століттями. Мислення Сковороди розвивало українські традиції пошуків істини, це, як би новий виток православної думки.

Трагедія Іудеї, в тварному підході до закону. І монотеїзм Візантії це знову приводить до рабства застиглої думки. «И сіе мудрованіе мертвых сердец называет пустою философіею, которая бражничит по бурде стихійной, препятствующей философствовать по Христе, о коем к галатам: «Посла бог духа, сына своего, в сердца ваша...» Таковое мудрованіе, понеже вовся райскому нашему восходу в первородный мір мешает, оттаскивая долу око наше».[8]

Мойсей і греки думали, що їх творчий процес завершиться абсолютною істиною, і далі тільки потрібно буде виконувати її. Самі люди творчі, вони думали, що нащадки стануть кретинами - що часто і траплялося - неначе творчий процес хоч на секунду може зупинитися.

.

* * *

У Сковороди, як і у Сартра існування передує суті: спочатку задум потім виконання. Сковорода релігійний екзистенціаліст, у нього людина реалізує свою суть через пізнання саме себе свого божественного початку.

«Весьма тот редок, кто сохранил сердце свое или, как обще говорят, спасл душу свою. А как научил нас Іереміа, и ему веруем, что истинным человеком есть сердце в человеке, глубокое же сердце и одному только богу познаваемое не иное что есть, как мыслей наших неограниченная бездна, просто сказать, душа, то есть истое существо, и сущая иста, и самая ессенціа (как говорят), и зéрно наше, и сила, в которой единственно состоит [родная] жизнь и живот наш, а без нея мертвая тень есмы, то и видно, коль несравненная тщета потерять себе самаго, хотя бы кто завладел всеми Коперниковыми мырами. Но никогда бы сего не было , если бы старалися люде уразуметь, что значит человек и быть человеком, то есть, если бы самих себе узнали».[9] У Сковороди серце - основне джерело вчинків. У Сартра так і не зрозуміло, що ж рухає вчинками людини.

 



[1] Блаженным быть легко т.1 стор. 279

[2] Лист до Я.І. Долганського №101 т.1 стор. 394

[3] Разговор пяти путников об истином щастии в жизни о истинном щастии в жизни т.1 стор.350

[4] Жена Лотова т.2 стор.?

[5] Икона Алкивиадская т.2 стор. 11

[6] Разговор пяти путников об истином щастии в жизни т.1 стор. 354

[7] Разговор пяти путников об истином щастии в жизни т.1 стор. 329

[8] Разглагол о древнем мире т.1 стор. 317

[9] Наркіссс т.1 стор. 172

© Сергей Гукасов «Мысли о Гр. Сав. Сковороде» 2006 права защищены

Яндекс.Метрика
Besucherzahler get married with Russian brides
счетчик для сайта